Пісня про рушник

Рідна мати моя, Ти ночей не доспала. І водила мене У поля край села. І в дорогу далеку Ти мене на зорі проводжала. І рушник вишиваний на щастя дала. І в дорогу далеку ти мене На зорі проводжала. І рушник вишиваний на щастя, на долю Дала. Хай на ньому цвіте росяниста Доріжка. І зелені луги, Й солов'їні гаї. І твоя незрадлива Материнська ласкава усмішка. І засмучені очі хороші твої. І твоя незрадлива Материнська ласкава усмішка. І засмучені очі хороші блакитні Твої. Я візьму той рушник, простелю, Наче долю, В тихім шелесті трав, в щебетанні Дібров. І на тім рушничкові Оживе все знайоме до болю: І дитинства розлука, і вірна Любов. І на тім рушничкові Оживе все знайоме до болю: І дитинства розлука, й твоя материнська Любов.