Іминімі

Все сказано І зроблено, тоді Що дотепер тримає? Зробити крок Занадто ми слабкі, Даремно час минає. Розумієш, Коли немає більше слів, не треба мучити один одного, Пройдено. I ми німі, Бо що нам тоді казати, Коли навіть океани мають завжди кінець? І ми німі, Ми тонемо так, безмовно. Хто першим покине човен, Кому ввірветься терпець? Прокинешься, В кімнаті мертвий штиль, А у дзеркалі байдужість. Залишаться розмови всі нічні В минулому незрушнім. Розумієш, Коли немає більше слів, Не треба винного шукати нам тепер, Відтепер. I ми німі, Бо що нам тоді казати, Коли навіть океани мають завжди кінець? І ми німі, Ми тонемо так, безмовно. Хто першим покине човен, Кому ввірветься терпець? I ми німі, Бо що нам тоді казати, Коли навіть океани мають завжди кінець?