Радіація

Моє око ніколи не бачило, як поверхня вигляда. Воно бачило лиш насилля, відчай і забуття. Я біжу по катакомбах, наче кислотна вода. Чую крики канібалів, вони йдуть по мене снах. Десять тисяч Чорнобилів, пек під котрою з міст. І десь там примусовий фарш для останній астроліст. Порожні ржаві бочки і те сповниші до дна. Скажи, скільки мені ще тут? Радіація, радіація. Від тебе схована в тунелях моя нація. Радіація. Я просинаюся від капель. Земля плаче там. Вони кричать: "Над нами Бог". Я знаю точно, що там кратери, а інші Шепчуть про то, що люди є Пачі ангели. Вони мене шукають, і я чую їхній крок. Знаю, хочуть мого м'яса, я буду чинити опір. Час від часу тварі стукають у мій захисний люк І людськими голосами просять: "Допоможи, Друг". Я знаю, це пастка, і я готуюся до Дня, коли стіни окутає темно-бордова мазня. Коли це назвуть картиною і сенсом життя, Тоді мій дух збудить народ, що сотні років у Снах. Радіація, радіація. Від тебе схована в тунелях моя нація. Радіація. Я просинаюся від капель. Земля плаче там. Вони кричать: "Над нами Бог". Я знаю точно, що там кратери, а інші Шепчуть про то, що люди є Пачі ангели.