Квіти

У твоєму волоссі квіти. Хоч і ми вже давно не діти, я не Знаю, куди себе діти, коли шлеш ти мені Привіти. У твоєму волоссі квіти. Хоч і ми вже давно не діти, я не Знаю, куди себе діти, коли шлеш ти мені Привіти. Ти знаєш мене такого, яким ніхто мене не знав. І наші думки переплелися просто без підстав. Якби хтось підказав, що потрапив в капкан, Я би точно не відкрив своє нутро для ран. Падало, падало, я шукав. Ти ламала, ламала, а збирав. Ти тікала, тікала, а я кохав. Преч виграла, виграла, я програв. У твоєму волоссі квіти. Хоч і ми вже давно не діти, я не Знаю, куди себе діти, коли шлеш ти мені Привіти. У твоєму волоссі квіти. Хоч і ми вже давно не діти, я не Знаю, куди себе діти, коли шлеш ти мені Привіти. Я би міг написати тобі те, що іншим ніколи Я не писав. Я би зміг погасити журбу твоїх Бездонних сірих очах. День за днем сподіваюсь зустріти хоча б у своїх Занепалих снах, повернутись минуле, Перебороти свій лютий дитячий страх. Якби була можливість набрати тобі, я би просто, Просто мовчав. Я би просто хотів почути твій голос, Намити, хто ким став. Але час безжально біжить уперед і у нього геть Інші плани. Обіцяй пам'ятати мене і загоїти всі свої Рани. У твоєму волоссі квіти. Хоч і ми вже давно не діти, я не Знаю, куди себе діти, коли шлеш ти мені Привіти. У твоєму волоссі квіти. Хоч і ми вже давно не діти, я не Знаю, куди себе діти, коли шлеш ти мені Привіти.