Скажи E

Скажи, чому ми живемо на спаленій землі? Ти забрала останнє щастя із мого бідняцького Життя. Скільки крові треба ще? Скільки душ ти забереш? Мразь, глянь нам у очі. Ненавидимо тебе. Скільки крові треба ще? Скільки душ ти забереш? Чуєш, плаче земля. Втай хоч би, що ти глуха. Щоб знайти розуміння білого, в відчаї молюсь вірою. Із півночі до Києва колись летіла мрія. Я паяюсь кожен день, хоча б по розкладу фрустрація. Голова каже: "Біг май, братан, це все лиш сон І матриця". Мій бак навчився плавати брасом і навіть Песиком. Серед бажань кричати ненормативну лексику. Серед старих буйків і серед календарних хрестиків. Скажи мені, куди його тепер течія нести буде? Я не боюся, він потоне, в ньому достатньо лайна. Я боюсь лише, що ти вб'єш мій край овлодонською Різною. І я теж бачу ці очі неростених дітей. І гісмі йонів непобудованих сімей. Країну в руїну, покриту кривавим туманом. Із Малинового Клину летить чорна хмара з храмом. Мені сняться живі друзі і цілі міста, А потім ти знову розбудиш війна. Скажи, чому ми живемо на спаленій Землі? Ти забрала останнє щастя із мого бідняцького Життя. Скільки крові треба ще? Скільки душ ти забереш? Мразь, глянь нам у очі. Ми ненавидимо тебе. Скільки крові треба Скільки душ ти забереш? Чуєш, плаче земля. Втай хоч би, що ти глуха.