Фантастично

Ну скажи — хіба не фантастично, Що у цьому хаосі доріг Під суворим небом, Небом вічним, Я тебе зустрів і не зберіг? Ти і я — це вічне, як і небо. Доки мерехтітимуть світи, Будуть Я приходити до Тебе, І до інших йтимуть Горді Ти. Як це буденно! Як це звично! Скільки раз це бачила Земля! І тому для мене так трагічно Те, що ти чиясь, а не моя. Ну скажи - чого так мало віку Аби сенс життя нам відшукать? Я би міг завдати тобі втіху Але краще нам цього не знать Ти і я — це вічне, як і небо. Доки мерехтітимуть світи, Будуть Я приходити до Тебе, І до інших йтимуть Горді Ти. Як це буденно! Як це звично! Скільки раз це бачила Земля! Але ж ми з тобою… Ми не вічні, Ми з тобою просто — ти і я… Як це буденно! Як це звично! Скільки раз це бачила Земля! І тому для мене так трагічно Те, що ти чиясь, а не моя.