Наскрізь E

Я все віддам музлу, я віддам на сто. Дякую музо. Я не сумний, мені просто щось попало в око. Я не скупий ні граму, просто я зараз без Бабок. Зранку кудись біжу, багато людей, Метушня. Скурив фару, сіжик на тащах і зловив Молдавана. Чому все не так? Я не знав. Знов порожній стіл. До кінця не до листа, вечір протопив інсті. Жалкував, бо ще не став. Знову від зміни свідомості. З кожним разом я до неба хомості. Собі сказав: було і було. Ну і що з того? Я не думав за Саппорт, не треба, як лети в запор. В думках затор, запізнюсь туди, де нас чекали. Їм не зрозуміти, всім кидати чи точити камінь. Я хотів собою бути, так, але довелось видумувати Щось, зафарбувавши всі клітинки. Дивлю у дзеркало наскрізь, і що б там не Здалось, далі продовжую йти, але вже без зупинки. Я хотів собою бути, так, але довелось видумувати Щось, зафарбувавши всі клітинки. Дивлю у дзеркало наскрізь, і що б там не Здалось, далі продовжую йти, але вже без зупинки. Зробить би висновки, та певно, що зараз не час. В очах печаль, гортаю чати, вимкнув приймача. Нахуй твій галімий час, в реалі не прокусиш чіт. Переконую себе, що йти далі сотні причин. Далі ми будемо там, де треба. Бачу деталі, бачу небо. Я піду знову до тебе і буду певен, що Не буде темно. Будь-які теми, будемо тут казати, Базікати, що буде далі. Знаю, що не зупинюсь, свої помилки я розберу на Деталі. Я хотів собою бути, так, Але довелось видумувати щось, зафарбувавши всі Клітинки. Дивлю у дзеркало наскрізь, І що б там не здалось, далі продовжую йти, Але вже без зупинки. Я хотів собою бути, так, але довелось видумувати Щось, зафарбувавши всі клітинки. Дивлю у дзеркало наскрізь, і що б там не Здалось, далі продовжую йти, але вже без зупинки.