Не знаю мір E

Знаю мір, чесно Не Знаю я напиваюсь, поки Зміна обставин, Та тільки на себе ставив. Нахуй твої вистави, сука, та ким ви стали? Все тут переставив, догори дригом від ставку. Змінив себе вчорашнього, незалежно від стану. Від себе не відстану, бо пам'ятаю відстань. Штурмують будні, та мене чекає моя пристань. Я вистань перед собою, щоб дивитись в себе. Змінюю життя, пісок перетворив на щебінь. Та хочу ще і знову вщент нічого не змінив. Мене лагідно мажуть мої чотири стіни. Я десь у істини, на запитання питань ще більше. Зміна обстановки, та, на жаль, вже ніхуя не тішить. Аби не було гірше і всі друзі вижили. Нескінченні сили, суки, хуй всі соки вижали. Мій рідний район відбива ритм, чутно бас і бочка. Рими на вустах в'язали, наче гамівна сорочка. Знову сумую за утратами. Серед пустоти, де люди ставали в натовпи. Серед цих творів лягай, відставали катами. Пізніше суки дружно хвалилися стратами. Не знаю мір, чесно, я не знаю до сих Пір, чому собі я завжди йду наперекір. Чому, коли заплющу очі, я не бачу гір? Чому я напиваюсь, поки вимір не поплив? Не знаю мір, чесно, не знаю до сих пір, Чому собі я завжди йду наперекір. Чому, коли заплющу очі, я не бачу гір? Чому я напиваюсь, поки вимір не поплив? Не знаю мір, чесно, не знаю до сих пір, Чому собі я завжди йду наперекір. Чому, коли заплющу очі, я не бачу гір? Чому я напиваюсь, поки вимір не поплив? Просто дивлюсь наскрізь, так круто роблю реп По-київськи. Не KFC чи Макі, просто не такі, Як всі чуваки. Я навісні чекав, доки злетить моя Чека. Наче качаю, вам кидаю панчі, Наче м'ячика. Зливою назвав, не змило знову, На землі разлом. Ми переможемо, коли мразоту будем Бити разом. Підем за горизонт і за комфортну зону Ми. Не за призом, скоріше в пошуках резону і. Доки відчуваю імпульс, та шукаю пульс на тілі. Я бачив, як з віті усі свої ікон злетіли. І ми не NLP, а просто рими ліпимо. Під нашу музику побігли ті, хто був каліками. Не знаю міри, я не знаю, як так вийшло, Що на цьому репі стільки років я сильно помішаний. Але надовго вистачить і це перевірено часом. Ми тобі м'язи накачуєм басом. Жити непросто, ми виходимо у відкритий простір, Де все закінчити може єдиний постріл. Досиджу систему, досити у вас не вийде це. І вихід у вікно не панацея. Не знаю мір, чесно не знаю до сих пір, Чому собі я завжди йду наперекір. Чому, коли заплющу очі, я не бачу гір? Чому я напиваюсь, поки вимір не поплив? Не знаю мір, чесно не знаю до сих пір, Чому собі я завжди йду наперекір. Чому, коли заплющу очі, я не бачу гір? Чому я напиваюсь, поки вимір не поплив?