За горами гори

За горами гори Хмарою повиті, Засіяні Горем, кровію политі. Споконвіку Прометея там Орел карає. Щодень Божий добрі ребра й Серце розбиває. Розбиває, та не вип'є Живущої крові. Воно знову оживає і Сміється знову. Не вмирає душа наша, Не вмирає воля. І не ситий не виоре На дні моря поле. Не скує душі живої і Слова живого. Не понесе слави Бога, Великого Бога. Стане правда, стане воля, І тобі одному Помоляться всі язики Во віки і віки. А поки що течуть ріки, Криваві ріки. За горами гори Хмарою повиті, Засіяні горем, Кровію политі. За горами гори Хмарою повиті, Засіяні горем, Кровію политі. І вам слава, сині гори, Кригою окуті. І вам ли, царі великі, Богом не забуті. Борітеся-поборете, Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава І воля святая! А поки що мої думи, моє Люте горе, Сіятиму нехай ростуть та з Вітром говорять. Вітер тихий з України Понесе з росою Мої думи аж до тебе Прагньою сльозою. Ти, друже, привітаєш, Тихо прочитаєш І могили, степи, море, І мене згадаєш.