Вероніка

Темноока дівчинка мовчки сидить за партою Темноока дівчинка дивиться дуже далеко Туди, де мамин голос пахне ніжністю досі У мене вдома також починається осінь Вероніка відчиняє двері Може, мама зайде до кімнати Мама тепер живе на небі Разом з мамою поселився тато Мама з неба простягає руки Тепер в неї очі чорні як антрацит Насправді немає відстаней, немає розлуки Не плач, Вероніко, засни. Моя доню, спи Чомусь мої руки забули як обіймати Мої губи забули як говорити Я пам'ятаю свою кімнату Я пам'ятаю голос тата Я пам'ятаю дорогу до школи Пам'ятаю як пахне листя Не знаю, що значить слово ніколи Звідки такі слова взялися? Я пам'ятаю подушку на ліжку Я пам'ятаю розкриту книжку Ще пам'ятаю в горошок сукню Що означає завжди присутні? Ще пам'ятаю багато сходів Занадто вниз, такі дивні поручні Темна кімната зовсім без вікон Що означає завжди бути поруч? А сьогодні снилась веселка на небі Гойдалка схожа на динозавра Тато махає мені рукою Тато каже мені: до завтра Мама махає мені рукою Мама каже мені: до завтра Вероніка відчиняє двері Вероніка сідає на сходах У мене удома спокійне небо У мене удома сонце сходить