П'яна вишня

У ресторані догоряють ліхтарі. І тоне наша тиша в музиці Старій. Ти відвела свій погляд, я тобі чужий. А я іще не вірив, що кінець уже Близький. На склі твоя помада, Як вишневий цвіт. Вона мені нагадує загублений наш Світ. Ти тихо прошептала: "Не тримай, іди". А як мені без тебе Цю дорогу перейти? Мадам, цілує твої губи п'яна вишня. Мадам, чому з тобою в нас не вийшло? Тепер між нами тільки холод та мовчання І нерозділене, загублене Кохання. Мадам, цілує твої губи п'яна вишня. Мадам, чому з тобою в нас не вийшло? Останній келих ми допили вже до дна. Тепер ти вільна і тепер ти знов одна. За вікнами світанок розчиняє ніч. А я ще пам'ятаю тепло твоїх плеч. Я видаляв твій номер, та не відпустив, Бо все найкраще в серці я тобі лишив. Та час не повертає ні слова, ні Людей. Лиша акордеон плаче серед пісні алей. Я вип'ю за прощання, За тебе і за нас. І вийду на світанку, не озирнувшися ще Раз. Мадам, цілує твої губи п'яна вишня. Мадам, чому з тобою в нас не вийшло? Тепер між нами тільки холод та мовчання І нерозділене, загублене кохання. Мадам, цілує твої губи п'яна вишня. Мадам, чому з тобою в нас не вийшло? Останній келих ми допили вже до дна. Тепер ти вільна і тепер ти знов одна. Тепер ти вільна І тепер ти знов одна.