Не питай, чого я п’яний

Ніч накрила місто Темним покривалом. У склянці тане лід, і дим пливе кругами. Здається, ми з тобою мали все, Та мали мало. Тепер між нами стіна й холодними ночами. Я дивлюсь на телефон, чекаю на гудки, але ти Мовчиш, і думи йдуть в около. Я рву свої спогади на дрібні шматки, Та чомусь у грудях так пече і коле. Не питай, чого я п'яний. Я не п'яний, просто серце в хлам. Я хотів забути ту кохану, Та любов чужому не віддам. Не питай, чого я п'яний. Краще сядь і мовчки наливай. М-м-м, я її від себе відпускаю, А душа кричить: "Не відпускай!" А душа навпіл. Наливай, братан. Я не п'яний, ні. Просто серце в хлам. А душа навпіл. Дим під стелю йде. Я шукав її, Та вона ніде. Музика лунає, хтось танцює поруч, А я сиджу в кутку і знов рахую склянки. Подивися вліво, подивись праворуч. Усі шукають щастя до самого ранку. А мені не треба цей шумний балаган. Мені б лише на мить відчути твоє тепло. Я закрию очі, занурюсь в туман і буду удавати, Що нічого й не було. Не питай, чого я п'яний. Я не п'яний, просто серце в хлам. Я хотів забути ту кохану, Та любов чужому не віддам. Не питай, чого я п'яний. Краще сядь і мовчки наливай. М-м-м, я її від себе відпускаю, А душа кричить: "Не відпускай!" А душа навпіл. Наливай, братан. Я не п'яний, ні. Просто серце в хлам. А душа навпіл. Дим під стелю йде. Я шукав її, Та вона ніде. Я шукав її, Та вона ніде.