Зів'ялі тюльпани

Я так довго шукав Ці потрібні слова. Крізь нічний листопад Я до тебе летів. В голові тільки ти, В моїм серці жива. Я пробачень просити Сьогодні хотів. Я стискав ці тюльпани, Немов порятунок. Сподівався, що знов Ми почнемо з нуля. Та крізь вікна побачив Чужий поцілунок, І розбилася вщент Вся надія моя. Ці тюльпани зів'яли, Як наші почуття. Я лишаю їх тут, бо мене не Чекаєш. Забираю з собою Розбите життя, Бо у серці своєму Ти іншого маєш. Ці тюльпани зів'яли, Як наші почуття. Розлетілись пелюстки по мокрій Дорозі. Я іду в нікуди, І нема вороття. Залишаю свій біль На твоєму Порозі. Я не стану кричати І бити у скло. Хто кохав, той уміє І мовчки піти. Все, що нас зігрівало, Крізь пальці стекло. Я спалю за собою Останні мости. Я кидаю букет У калюжу під ноги. Він летить до землі, Наче птах без крила. Розійшлися назавжди Сьогодні дороги, Бо зі мною щасливою Ти не була. Ці тюльпани зів'яли, Як наші почуття. Я лишаю їх тут, бо мене не Чекаєш. Забираю з собою Розбите життя, Бо у серці своєму Ти іншого маєш. Ці тюльпани зів'яли, Як наші почуття. Розлетілись пелюстки по мокрій Дорозі. Я іду в нікуди, І нема вороття. Залишаю свій біль На твоєму порозі.