Вдова

Зажурилася, Зажурилася, Зажурилася, Зажурилася. Зажурилася, Затужилася. Ой, бідненька я, Що Не скошена й Не Згромаджена Зелененька Діброва. Ой, да каже: "Та наймить собі Сімсот Молодців, Сімсоток Й чотири. Да щоб скосили, Да згромадили Всі гори да Доли." Косарі косять, косарі Косять, а вони побігай. Шовкова трава, Чим зеленая, На косо налягай, Шовкова трава, чим Зеленая, На косо налягай. А бідна вдова, А бідна вдова До корчми Поспіша. Косарі косять, косарі Косять, а сонце на Обріку є. Біжить удова, біжить Удова, Несе хліб до гори. Не гнівайтеся, любі косарі, Що я ся припізнила. Ой, була та була, да голос ми бо Лине ся по Про-о-о-сі.