Гуцулка Ксеня

Гоуа! Гоуа! Темна нічка гори вкрила, Полонину всю залила. А в ній постать сніжно-біла. Гуцул Ксеню в ній впізнав. Гоуа, гоуа! Він дивився в очі сині, тихо Спершись на соснині. І слова любові ніжні він до неї Промовляв. Гуцулко Ксеню, я тобі На трембіті лиш одній в цілім Світі Розкажу про любов. Душа страждає, звук Трембіти лунає. А що серце кохає, бо Гаряче, мов жар. Гоуа! Промайнуло друге Літо. Гуцул, іншу любить скрито. Та гуцулку чорнобриву він в Останню ніч прощав. Гоуа, гоуа! Черемоші грали хвилі, Сумували очі сині. Тільки вітер на соснині сумну Пісню вигравав. Гоуа, гоуа! Я, я, я, я, Я, Ксеню, я тобі На трембіті лиш одній в цілім Світі розкажу про свій жар. Жар, жар палає. Звук трембіти лунає. А що серце кохає, Бо гаряче, Бо Жар.