Незнайомка

Ти зайшла, змахнувши дощ із коміра, І сіла тихо біля крайнього вікна. Я мить тому забув усі на світі номери, Бо зрозумів, що ти у залі цій одна. Замовила собі подвійну каву, Дістала з сумочки тонкий мундштук. Я непомітно вивчав твою поставу І жадібно ловив твій кожен рух. І зупинився час. Ти незнайомка з карими очима, Що увійшла без стуку життя. Така холодна, Горда і красива. А я уже Не маю вороття. Ти незнайомка з карими Очима Моя солодка кара і біда. Нехай для всіх Ти будеш незнайома, Ну а для мене Назавжди моя. Ти підняла свій погляд зовсім випадково. В густому димі перетнулись наші сни. І я не зміг сказати навіть слова, Немов чекав тебе до самої весни. Твій тихий сміх немов мелодія знайома, А на губах гіркий і терпкий шоколад. Між нами зараз Нездоланна втома, Але я не зроблю вже кроку назад. Ти незнайомка з карими очима, Що увійшла без стуку життя. Така холодна, Горда і красива. А я уже Не маю вороття. Ти незнайомка з карими Очима Моя солодка кара і біда. Нехай для всіх Ти будеш незнайома, Ну а для мене Назавжди моя. Ти незнайомка з карими очима, Що увійшла без стуку у життя. Така холодна, Горда і красива. А я уже Не маю вороття. Ти незнайомка з карими очима Моя солодка кара і біда. Нехай для всіх Ти будеш незнайома, Ну а для мене Назавжди моя.