Забудь

Пусто кожен день, очі бігають по стелі. Бачу погляд твій сумний і невеселий, Заплаканий укотре. Нащо ці сльози? І на самоті вип'єш знову ти вина. А за вікнами весна, поруч вже тебе нема. Вітер квіти обійма, як і рміє йде до дна. Запитаєшся у мене: і чи я тепер винна? Обіцяла повернутися, але так і не прийшла. Все, що було поміж нами, ти давно забудь. Ти хотіла повернутися, я вибрав іншу путь. Прогавила літак, бо він давно вже полетів. Ти сама у всьому винна, не я так захотів. Все, що було поміж нами, ти давно забудь. Ти хотіла повернутися, я вибрав іншу путь. Прогавила літак, бо він давно вже полетів. Ти сама у всьому винна, не я так захотів. Все, що було поміж нами, ти давно забудь. Запивав, розбивав стіну кулаки і кричав тобі: "Не йди, зачекай, хоч залиши сліди". А можливо, і для тебе цього нічого не було. Швидко і в моменті через день мене забула, А можливо, й не забула. Тільки робиш вид, що все одно. Як актриса ти хороша, тільки нащо нам кіно? На розбитому шансі, човні, який йде на дно, Пливу вперед на світло і тепло. Все, що було поміж нами, ти давно забудь. Ти хотіла повернутися, вибрав іншу путь. Ти прогавила літак, бо він давно вже полетів. Ти сама у всьому винна, а не я так Захотів. Все, що було поміж нами, ти давно забудь. Ти хотіла повернутися, я вибрав іншу путь. Ти прогавила літак, бо він давно вже полетів. Ти сама у всьому винна, не я так захотів.