Холодна

Старенький двір і потерті струни. Я під вікном твоїм грав до ранку. Ми були світлі, ми були юні, а ти ховалась За фіранку. Твій батько гнав мене геть від дому, Казав, що я не твоя орбіта. А я крізь роки несу ту втому і те Кохання, що не убите. Скажи, навіщо ти стала льодом? Невже ті гроші зігріють в ніч? А я, як в юності мимоходом, шукаю іскру з Порожніх віч. Чому ж холодна? Чому байдужа? Для тебе я лиш смішний юнак. В душі пожежа. Я ніби дужий, та розтопити цей лід ніяк. Ми ж цілувались в старому парку. Ти обіцяла зі мною йти. Та інший мав дорогу іномарку, і ти спалила Усі мости. Ти проміняла гітарні струни на ресторани і Дзвін монет. А я лишився, де ми ще юні. І досі згадую твій силует. Скажи, навіщо ти стала льодом? Невже ті гроші зігріють в ніч? А я, як в юності мимоходом, шукаю іскру з Порожніх віч. Чому ж холодна? Чому байдужа? Для тебе я лиш смішний юнак. В душі пожежа. Я ніби дужий, та розтопити цей лід ніяк. Тобі дарують тепер букети поважні дяді у Піджаках. А я писав про любов куплети і мріяв гріти Тебе в руках. Ти подивилась на мене зверху. Пройшла повз мене, мов тінь нічна. Моя любов, як ріка глибока. Та тільки жаль, що ти крижана. Скажи, навіщо ти стала льодом? Невже ті гроші зігріють в ніч? А я, як в юності мимоходом, шукаю іскру з Порожніх віч. Чому ж холодна? Чому байдужа? Для тебе я лиш смішний юнак. В душі пожежа. Я ніби дужий, та розтопити цей лід ніяк. Скажи, навіщо ти стала льодом? Невже ті гроші зігріють в ніч? А я, як в юності мимоходом, шукаю іскру з Порожніх віч. Чому ж холодна? Чому байдужа? Для тебе я лиш смішний юнак. В душі пожежа. Я ніби дужий, та розтопити цей лід Ніяк.