Казак Харко

Як в сімнадцятім сторіччі жив собі козак Харко. Ой жилося нелегко, нелегко. Ось запряг Харко коня, Богу помолився та й в Дорогу у далеку, ой, козак пустився. Ой, козак Харко скакав, пісні голосно співав. Притомився, зупинився, місто Харків заснував. І в сімнадцятім сторіччі Бог прийняв рішення швидше Місто освятити, щедро обдарувати, Дати йому волю, дати добру долю, Харковом хрестити та й благословити. Ой, козак Харко скакав, пісні голосно співав. Притомився, зупинився, місто Харків заснував. Отже, в нашому сторіччі слава про Харка жива. Харків'яни всі шанують свого батька козака. Просять місту щастя, просять йому долі, Злагоди в родині та врожаю в полі. Ой, козак Харко скакав, пісні голосно співав. Притомився, зупинився, місто Харків заснував. Ой, козак Харко скакав, пісні голосно співав. Притомився, зупинився, місто Харків заснував.