За своїх до кінця

Я Для тих, хто поруч, Незважаючи ні на що. Ліхтарі вже погасли, місто заснуло. Тільки ми на районі не йдемо до сну. Тут на кожному кроці дитинство минуло. Тут я вперше побачив життя глибину. Скільки раз ми тут падали, скільки вставали, Розбивали коліна і вірили в фарт. Нас двори виживати в біді гартували. Тут не скажеш здаюся, тут інший стандарт. Цей дим піднімається просто до неба. І зайвих розмов нам сьогодні не треба. За своїх до кінця, за любов без останку. Так навчили двори нас тримати удар. Сигарета тремтить на холодному ґанку, А туман заховав наш старенький бульвар. За своїх до кінця, хай акордеон грає. Хай почує район, що душа ще жива. Хто зі мною пройшов, той мене не лишає. А хто зрадив хоч раз, того вже нема. Час летить, наче дим, розчиняє обличчя. Та брати по душі залишаються тут. В нас не в моді фальшиве і зайве величчя. В нас цінують завчінки і спільний маршрут. Натягни капюшон, хай вітри завивають, Під ногами асфальт, а над нами зірки. Ті, хто знають життя, слів на вітер не згають. Ми свій шлях вибирали на всі ці роки. Цей дим піднімається просто до неба. І зайвих розмов нам сьогодні не треба. За своїх до кінця, за любов без останку. Так навчили двори нас тримати удар. Сигарета тремтить на холодному ґанку, А туман заховав наш старенький бульвар. За своїх до кінця, хай акордеон грає. Хай почує район, що душа ще жива. Хто зі мною пройшов, той мене не лишає. А хто зрадив хоч раз, того вже нема. І хай б'є по кишенях сувора реальність. Ми ділили останній хліб пополам. Ця пацанська, проста, непідкупна лояльність Найсильніший маяк всім життєвим штормам. За своїх до кінця, за любов без останку. Так навчили двори нас тримати удар. Сигарета тремтить на холодному ґанку, А туман заховав наш старенький бульвар. За своїх до кінця, хай акордеон грає. Хай почує район, що душа ще жива. Хто зі мною пройшов, той мене не лишає. А хто зрадив хоч раз, Того вже нема. Я, Я Для тих, хто поруч, Незважаючи ні на що.