Ой, моя мила, це був дикий кайф

В кишені старій я знайшов цей метал. Холодний на дотик, це був наш фінал. Одягнув ту куртку, що не носив сто років, В ній запах парфумів і відлуння кроків. Рука у кишені намацала сталь. Зв'язка ключів моя тиха печаль. Брелок у пилюці подертий ведмідь. Ти мені дала його в ту саму мить, Коли ми сказали, що будемо разом. Тепер це залізо стало просто баластом. Вони не відкриють вже більше дверей. Для тебе ніхто, я один із людей. Я стискаю в долоні цей гострий метал. В голові прокрутив наш останній скандал. Я стою під під'їздом, де світло не світить, Але серце моє вже ніхто не лічить. Ой, моя мила, це був дикий кайф. Ми летіли по зустрічній, це був наш лайф. А тепер на долоні лежать ключі Від дверей, що закриті в глухій ночі. Ой, моя мила, це був дикий кайф. Ти натиснула "стоп", я натиснув "драйв". Цей метал у кишені фантомний біль. Ми розбилися в пух на сотні мить. Напевно, ти змінила давно замки, А я все тримаю це у владі руки. Викинути жалко, віддати не зможу. З минулим війну я ніяк не переможу. Я знаю той код, що на вхідних дверях, Але ми загубились в своїх морях. Там інший, напевно, вже крутить свій ключ. А я тут стою, наче промінь з-за туч. Залізо іржавіє, як і любов. Навіщо я згадую все це ізнов? Я кину їх прямо у темний водостій. Це мій останній прощальний крик. Ми були рідні І дуже близькі. Тепер це лише спогади гіркі. В голові моїй знову густий туман. Це все була любов чи самообман? Ой, моя мила, це був дикий кайф. Ми летіли по зустрічній, це був наш лайф. А тепер на долоні лежать ключі Від дверей, що закриті в глухій ночі. Ой, моя мила, це був дикий кайф. Ти натиснула "стоп", я натиснув "драйв". Цей метал у кишені фантомний біль. Ми розбилися в пух на сотні мить. Дикий кайф. Це був наш лайф.