Ти моя тиша

За вікном хилить вітер Старе гілля, А у хаті так тепло від твоїх долонь. Мені більше нічого в житті не треба, Тільки б в очах твоїх бачити Цей вогонь. Я дивлюся на тебе, І світ мовчить. Кожна зморшка твоя то моя весна. Я готовий віддати За цю лиш мить Все, що мав, бо без тебе Душа пуста. Світ кудись біжить, постійно поспішає. Люди гублять себе у потоці днів. Та коли ти поруч, час ніби завмирає. Я знайшов у тобі те, що так хотів. Ти моя тиша Посеред тривог. Ти моя пісня, що написав сам Бог. І навіть якщо попереду сто крутих Доріг, Я хочу лиш тримати твій сміх, мій Оберіг. Ти мій дім, де б я не був, завжди Зі мною. Я дихаю, я живу, живу тобою. Сивина непомітно торкнеться скронь. І роки, ніби птахи, у небо злетять. Але я не пущу твоїх теплих долонь. Цю невидиму нитку нічим не розірвать. Бо любити це просто налити чай, Вкрити пледом, коли надворі зима. Ти мій тихий земний і щасливий рай. І крім тебе у серці нікого нема. Світ кудись біжить, постійно поспішає. Люди гублять себе у потоці днів. Та коли ти поруч, час ніби завмирає. Я знайшов у тобі те, що так хотів. Ти моя тиша посеред тривог. Ти моя пісня, що написав сам Бог. І навіть якщо попереду сто крутих Доріг, Я хочу лиш тримати твій сміх, мій Оберіг. Ти мій дім, де б я не був, завжди Зі мною. Я дихаю, я живу, живу тобою. Бо ти моя тиша посеред тривог. Ти моя пісня, що написав сам Бог. І навіть якщо попереду сто крутих Доріг, Я хочу лиш тримати твій сміх, мій Оберіг. Ти мій дім, де б я не був, завжди Зі мною. Я дихаю, я живу, живу тобою.