Самота

То зима, то весна стала срібне-зеленим, Та у радощів присмак біди. Ти один, я одна, наче ми полонені Самоти. І щоночі, щоночі, щоночі сни ти бачиш тривожні й Злі. І прокинувшись, тихо шепочеш: "Наталі". Ти самотній, я Самотня. Ми в розлуці, як в Безодні. Наче кара Божа, наче клунку Схожа чорноока Самота. А-а. Хтось наврочив тобі і мені, Хтось наврочив. Розвели поміж нами мости. І куди не підеш всюди чорні очі самоти, Самоти. І щоденно, щоденно, щоденно в Небесах на прозорому склі Ти ім'я моє пишеш натхненно Наталі, Наталі. Ти самотній, я Самотня. Ми в розлуці, як в Безодні. Наче кара Божа, наче клунку Схожа чорноока Самота. Ти самотній, я Самотня. Ми в розлуці, як в Безодні. Наче кара Божа, наче клунку Схожа чорноока Самота. О-о, Самота. Ти самотній, я Самотня. Ми в розлуці, як в Безодні. Наче кара Божа, Чорноока самота. Ти самотній, я Самотня. Ми в розлуці, як в Безодні. Наче кара Божа, наче клунку Схожа чорноока самота. О-о, О-о.