Щоб полюбити

«Щоб полюбити, треба звикнути…» Як часто брешуть мудреці. Щоб полюбити, треба зникнути, Й прийти по вранішній росі, І впасти в землю стиглим житом, І знов зійти для юних битв… Щоб полюбити, треба жити! Любов — життя! Коли б тобі бажав я сліз, і муки, І кари найстрашнішої бажав, Не викручував твої тендітні руки І в хмурім підземеллі не держав. Ні, я б не став тебе вогнем палити, З тобою б розквитався без жалю: Побажав тобі когось отак любити, Як я тебе, як я тебе люблю! На світі законів немало, я нагадаю один: щоб море не висихало, потрібно багато краплин. Але в штормову годину, як море бурунить гнів, потрібна зайва краплина, щоб вийшло воно з берегів Коли б тобі бажав я сліз, і муки, І кари найстрашнішої бажав, Не викручував твої тендітні руки І в хмурім підземеллі не держав. Ні, я б не став тебе вогнем палити, З тобою б розквитався без жалю: Побажав тобі когось отак любити, Як я тебе, як я тебе люблю! Коли б тобі бажав я сліз, і муки, І кари найстрашнішої бажав, Не викручував твої тендітні руки І в хмурім підземеллі не держав. Ні, я б не став тебе вогнем палити, З тобою б розквитався без жалю: Побажав тобі когось отак любити, Як я тебе, як я тебе люблю!