Завод Шевченка

Я працюю на заводі Шевченка. Ми фігачимо різні прибори для Іраку та Лівії. У мене тато з Донбасу і мама чеченка. Такий собі інтернаціонал по маминій лінії. Але ось уже два роки я не бачу зарплати. Так ніби мене тримають за останнього лошару. І тому хочеться звернутися до органів влади: "Ребят, нє, ну що я горбатий працювати на шару?". Я знаю нашого губернатора. Він нормальний парень. Любить гольф і плаває в Ополонці. Єдина біда, що він постійно парить про вихід із Ситуації та інвесторів японців. Втирає радісно про стабільність та перспективу, Про банківські кредити і справедливі податки. І тому хочеться звернутися від імені трудового Колективу: "Міша, що за гон? Міша, де бабки?". Раз, раз, два, Чотири.