Глава 3

Глава третя. Щойно над Віфлеємом засяяла зірка, Блага звістка облетіла всю землю. Син небес, планет і зірок народився, У людину воплотився. Люди вийшли зі своїх похмурих осель, Мружачи очі від дивовижного світла, Якого не бачили зроду. Якщо забажаєш, це світло побачиш і ти. У переддень Різдва, щойно звечоріє, На небосхилі яскраво спалахує зоря, Спадкоємиця тієї стародавньої віщої зірки. Вона така сама осяйна й чиста, І промені її так само сповнюють людські душі теплом, Щирістю, любов'ю. А що ж Морок? Що темні сили, котрі противилися добру? Для них народження Сина Небес теж було подією, Та ще й якою. Морок здригався від однієї думки про появу того, Хто прийде на землю як Цар царів. Як так? Невже відтепер йому, Морокові, Не лишиться місця під сонцем? О, як він навіснівав, як скаженів від безсилої Люті. Так, він міг би усе повернути на свій лад, Вбити світле Маля, доки воно слабке і беззахисне. Та хто зна, де його шукати? На якийсь час Морок притих, затаївся у потаємних Лабіринтах людських душ. Лише нашіптував слабким людям дурні думки, Підбурював їх на сварки, лихі слова, Погані вчинки. Чекав. Зрештою, підлим обманом довідався, Що Спаситель народився десь у Віфлеємі, І кинувся розшукувати його, не гребуючи Найогиднішими діяннями. Ось він уже готовий був нанести удар. Та янголи своїми срібними, міцними, Мов крильця, крилами заступили малюка Ісуса і його Матір Марію. Довершила справу людська віра в добро, Що її пробудила різдвяна зірка. Пробуджені світлом люди почали вчитися творити Добро, жити по совісті, по правді, Без кривди, без грабунку і зла у серці. Не в захваті, зовсім не в захваті був від Того Морок. Ніяк не бажав він вгамуватися і поступитися своєю Владою. Він узявся гуртувати круг себе тих, Кому не судилося повірити. Так, лишилися і такі серед людей. Їм наче заступило очі, і навіть бачачи світло Різдвяної зірки, вони лишилися сліпцями, Не зреклися жадібності і корисливих помислів, Не стали ані щирішими, ані добрішими, Ані людянішими, А відтак опинилися на темному боці буття. І ржаві ланцюги назавжди скували їхню свободу. Ті ж, хто не побоявся відкрити свою душу світлу, Поспішили сповістити світові радісну звістку. Не у листах і не на словах. Вони вигадали краще. На славу народження Спасителя склали пісню. У ній і переповіли чудесні події. Скільки років цій пісні, ніхто тобі, Напевне, не скаже. Та лунає вона до сьогодні. Нова радість стала, яка не бувала. Над вертепом звізда ясна, світ засіяла. Нова радість стала, Яка не бувала. Над вертепом звізда ясна на весь світ Засіяла. Над вертепом звізда ясна на весь світ Засіяла. Де Христос родився, З Діви воплотився. Як чоловік з пеленами у боло Повився. Як чоловік з пеленами у боло Повився. Пастушки з ягнятком перед тим Дитятком на коліна Припадають, Царя-Бога вихваляють. На коліна припадають, Царя-Бога Вихваляють. Ой ти, Царю, Царю небесний Владарю! І сему дому й господарю. Сему дому й господарю, І цій господині даруй літа Щасливі нашій неньці Україні. Даруй літа щасливі нашій неньці Україні. В мирі проводити, тобі Угодити. І з тобою в царстві твоїм на віки Жити. І з тобою в царстві твоїм на віки Жити. І з тобою в царстві твоїм на віки Жити. Нова Ранку стала.