Глава 1

Глава перша. У сиву давнину, У глибині віків, коли наша планета була ще зовсім Юною, І дорослі, і діти вірили в казки, Бо ж у казках завжди добро перемагає зло. А в житті? Між країнами тоді точилися люті війни. Народи потерпали від тиранів. "Де прихилитися нужденному? Де шукати порятунку?" Питали люди мудреців. Ті наставляли: "Мусите чекати на народження Спасителя Сина Всесвіту. Щойно він ступить на землю, з ним прийде світло, І морок розвіється". Та ніхто не знав, у якій родині, в який Час і в якому тілі з'явиться Спаситель. Цю тайну берегли хранителі добра. Хто були вони? Одні казали: то звичайні добрі люди, Інші янголи з крилами. До кінця днів своїх вони ладні були чекати на Зірку ясну владарку небес, котра мала вказати Шлях до таємного місця народження Спасителя. Минали дні, роки, віки. Небо і земля нині торжествують. Ангели й люди весело празнують. Небо і земля, небо і земля Нині торжествують. Ангели, люди, ангели, люди Весело празнують. Христос родився, Бог воплотився. Ангели співають, царіє вітають, Поклін віддають, пастирі грають, Чудо, чудо повідають. Во Вифлеємі, во Вифлеємі Весела новина: Пречиста Діва, Пречиста Діва Породила Сина. Христос родився, Бог воплотився. Ангели співають, царіє вітають, Поклін віддають, пастирі грають, Чудо, чудо повідають. Ангели служать, ангели служать Своєму Королю і в Овертепі, і в овертепі панять Його ногу. Христос родився, Бог воплотився. Ангели співають, царіє вітають, Поклін віддають, пастирі грають, Чудо, чудо повідають. Небо і земля, небо і земля Нині торжествують. Ангели, люди, ангели, люди Весело празнують. Христос родився, Бог воплотився. Ангели співають, царіє вітають, Поклін віддають, пастирі грають, Чудо, чудо повідають. Люди чекали, сподівалися, мріяли та поступово Зневірювалися. Добрі казки почали здаватися їм вигадками, Дитячими забавками. Усе частіше люди повторювали, що життя не казка. І світ довкола, людські обличчя тьмяніли, Ставали все похмурішими.