Глава 4

Глава четверта. Ох, якби ж усе було так просто. Переконати цілий світ у правдивості дива труд чи Малий, та й капосний морок щоразу втручався в справи Земні, нашіптував погані думки, Підводив до необдуманих вчинків, До кривди. Траплялося, і ті, хто від початку вірив у диво, Звертали з праведного шляху, вмовкали. Жодного разу не помилитися, не збитися з дороги Істини вдалося дванадцятьом. Їх прозвали посланцями небес. Щойно Ісус позвав, вони пішли за ним і з Ним творили дива, зцілювали хвороби, Наставляли нетямущих. Хай як там морок полював на них, Хай скільки завдавав їм болю і горя, Вони трималися. Добро рік за роком укорінювалося у людських душах. Досі ще, хоч і не часто, народжуються на світі Нові посланці. Натхненно продовжують вони справу Сина Небес. Як виглядають посланці? З одним із них ти добре знайомий. Звуть його Святий Миколай. Він народився дуже давно і дуже далеко від наших Країв. І коли повірив Спасителеві, Став справжнім чарівником, навчився дарувати людям Радість. То він, ласкавий сивочолий дідусь, Щороку навшпиньки прокрадається до твоєї кімнати, Лишає тобі під подушкою подарунок і вдихає у твою Душу віру в казку. Натомість він нічого не вимагає, Лише просить, щоб ти був чемним і привітним, Поважав і старших, і менших. А простіше кажучи, лишався на боці добра. Миколай, молися за нами. Благаєм тебе зі сльозами. Ми тя будем вихваляти, ім'я твоє величати на віки. Ай, хто, хто Миколая любить? Ай, хто, хто Миколаю служить? Тому святий Миколай на всякий Час помагай. Миколай. Ай, Хто, хто К нему прибігає, На поміч його Призиває, той сам з горя Виде тіло, охоронить душу й тіло. Миколай. Ай, хто, хто Спішить твої кроки за Годині на землі й В морі. Все хорониш від нетості, не Даєш йому гріх впустити. Миколай. Благаєм, Молися за нами, Благаєм Тебе зі сльозами. Ми тя будем вихваляти, ім'я Твоє величати на Віки. На