Зима

Зима, зима, зима, зняла мої ручні Гальма. Чимось білим літо вбила. Зима, зима звела, зараза, з Розума. Їй не шкода, Голольода. В'язнями зими, зими по парадних Вдивлені. Невідомими стали ми знайомими. Довелося ще раз її бачити Прекрас. Біла кома На моїх балконах. Питаю я: "Як Тепер відшукати себе?" Питаю я: "Де є Того, що було, вже не буде?" Ти визнач і час. Ніколи, а може ще раз. Невдовзі зима занесе все, що так зігрівало нас. Холодний Модний водний тік від неї біг до тебе, Втік в кучугури. Так як ти, не журя, м'яка, мов пір'я, І легка. Одвічна математика Врахувала, що тепла не Стало. Зима, зима, зима, зима, моя кохана і Кума. Приспалена забули ми, Білі впали килими. Зима, зима звела, Зараза, з розума. Біла кома на моїх Балконах. Питаю я: "Як тепер Відшукати себе?" Питаю я: "Де є того, що було, Не буде?" Ти визнач і час. Ніколи, а може ще раз. Невдовзі зима занесе все, що так зігрівало Нас. Питаю я: "Як Тепер відшукати себе?" Питаю я: "Де є Того, що було, вже не буде?" Ти визнач і час. Ніколи, а може ще раз. Невдовзі зима занесе все, що так зігрівало нас. Нас. Зігрівало Нас.