Конвалія (та недовго навтішалась конвалія біла)

Росла в гаю конвалія під дубом високим, Захищалась від негоди під віттям широким. Та недовго навтішалась конвалія біла, Їй рука чоловіча віку вкоротила. Може, колись оцей милий, що так любить дуже, Тебе, квіточку зів'ялу, залишить байдуже, Байдуже, Байдуже. Ой понесли конвалію у високу залу, Понесла її з собою панночка до балу. Ой на балі веселая музиченька грає, Конвалії та музика бідне серце крає. Та недовго навтішалась конвалія біла, Їй рука чоловіча віку вкоротила. Може, колись оцей милий, що так любить дуже, Тебе, квіточку зів'ялу, залишить байдуже, Байдуже, Байдуже. Та й замовкла байдужою панночка рукою, Тую квіточку зів'ялу кинула додолу. Може, й тобі, моя панно, колись доведеться згадать Тую конвалію, як щастя минеться. Та недовго навтішалась конвалія біла, Їй рука чоловіча віку вкоротила. Може, колись оцей милий, що так любить дуже, Тебе, квіточку зів'ялу, залишить байдуже, Байдуже, Байдуже.