Помада

Він мій Бог, він моя душа. Я за ним піду в колесо ножа. Я люблю до крику, а без нього жах. Ніч без нього вже чужа. А я в полоні його долонь. І подих чую: "Ти не дзвони сама". Та б'ються з коня слова поволі. Чому без нього я до сих пір жила? Намалюю губи червону помаду. Всі слова захопиш, давай танцювати. Кілька крапель вина і може бути війна. Пробач, що я так в нього закохана. Намалюю губи в червону помаду. Ти так шалено любиш їх цілувати. Не потрібен ніхто, коли він саме той. Поїхали скоріше випити хая в той. Він мій рай, він моя стіна. Я за ним за край, грішна і смішна. Почуття вір нами і з моїх бажань її ніколи Не лишай. А я в полоні його долонь. І подих чую: "Ти не дзвони сама". Та б'ються з коня слова поволі. Чому без нього я до сих пір жила? Намалюю губи червону помаду. Всі слова захопиш, давай танцювати. Кілька крапель вина і може бути війна. Пробач, що я так нього закохана. Намалюю губи в червону помаду. Ти так шалено любиш їх цілувати. Не потрібен ніхто, коли він саме той. Поїхали скоріше випити хая в той. Відлітаю я. Відлітаю я. Відлітаю я. Дивлюсь і відлітаю я. Намалюю губи в червону помаду. Всі слова захопиш, давай танцювати. Кілька крапель вина і може бути війна. Пробач, що я так в нього закохана. Намалюю губи в червону помаду. Ти так шалено любиш їх цілувати. Не потрібен ніхто, коли він саме той. Поїхали скоріше випити хая в той. Відлітаю я.