У сусвете треба жить

Ведуть мене стежинки, освітчені сонцем, Наповнені є звоном криниць моєї душі. Туди, де почалася доріг моїх Безконцесть, де маті так сказала: "В сусьвіті треба жить!" І я живу в сусьвіті, де всьо Вірогодно, каб стало у його променях Таким моє життє. Октавами космічними, акордами Народними для тих, то улюбльоних у Пісні ла відкриттє. Ла, ла-ла, Ла, ла-ла, Ла, ла-ла. Народжений світанням, підспіви весновиє, Я шлях знайшов один, Що подулати мне. Істи і не здаваться, каб ведали Живиє, до кветки щастя треба Самому спалимніть. І серце одкриває незвіданиє Схови, любов йому дарує і Вечний ритм і рух. Кохання, пригожесть, родиме своє Слово, каб зерне прорастало, а з їм Високий дух. І радосне коло тоді дзвеніти ззяє, І упозімки спливають на вечно хорони. І славний мій народ на лёз не Наракає, позбившися усяго, що Сеють гругани. Парабабабабаба, Парабабабабаба, Парабабабабаба, Парабабабаба. Парабабабабаба, парабабабабаба, Парабабабаба. Ведуть мене стежинки, Освітчені сонцем, Наповнені є звоном криниць моєї душі. Туди, де проростає доріг моїх Безконцесть, де маті мені сказала: "В сусьвіті треба жить!" В сусьвіті треба жить. Ла, ла-ла, ла-ла, Ла, ла-ла, ла-ла. В сусьвіті треба Жить.