Навіть не намагайся мене зачепити

Я забув день і рік, день. Здається, сонце мені стане трубить, Що я протакав те же і мені. Ти скинься разом витривали. Поїдемо ліс ми, холодно, сніжно. Я зітнуся з лісник, то що менше сніжно. Тінь розплющні очі, Далеко. І ти зчоб, очоб, очоб. Час не Тіка. Всього їх обси на підхолоді, не назвати що. На тіе далі, де твоє прихилося від сонячних Променів. Відкрити було б одне, плачити ніг і всі Свої страждання. Коли б вони вечорами таранті, ти слухав би честь Та достатнє. Моє життя не більше картини, все одно відно. Бо навіть що робити, відповідь три чорти. І якщо слухаєш тиші голоси, ти мені той, Хто вчора не дивив. Я створив неробіту творість, Вона б співати голос чи мила. Але Напевно Мене б не Любила.