Життя

Нездійсненні мрії здавались казками. Куди ноги вели, те втікає дворами. В думках все було набагато простіше. Повернутись неможливо, як було раніше. Дитинство давно вже пройшло, це не жарти. Життя нас розміняло і ми ніби карти. Навколо вогонь і не вибратись звідси. Немов океан, який тре перепливсти. Ууу, як на небі зорі і не знати де Шукати, бо північних багато. Ууу, море планів і мінімум часу. Море планів і мінімум часу. Взимку нам холодно, літом спекотно. Де ж моя юність, життя безтурботне? Падаєм вниз, але сили знаходим. Всі такі різні, але повністю схожі. Летимо завжди кудись, але не знаємо куди. Перед собою сотні вибухів, дорога в небуття. Перешкоди, наче в грі, все спіткає, як сірий дим. Мені здавалось, що це сон, гра під назвою життя. Летимо завжди кудись, але не знаємо куди. Перед собою сотні вибухів, дорога в небуття. Перешкоди, наче в грі, все спіткає, як сірий дим. Мені здавалось, що це сон, гра під назвою життя. Спіткаюсь по дорозі до мрії. Кожен раз підіймаюсь з землі без надії. Вчили з дитинства йти до кінця. Поруч зі мною всі друзі, сім'я. Щодня живемо, як на мінному полі. Ні вправо, ні вліво, не маючи ролі. Не знаючи глибину, ліземо у воду. І одні думки лиш про свободу. Я буду посміхатися усім, хто бурмотав про те, Що я ніхто і звуть мене ніяк. Ці слова запам'ятав. Прийде час, прийде час. Я всім доведу не словами, ділом, Щоб всі замовкли і все зрозуміли. Сонце зайшло, хоч, але ненадовго. Це ще не захід, а початок дороги. Початок дороги. Летимо завжди кудись, але не знаємо куди. Перед собою сотні вибухів, дорога в небуття. Перешкоди, наче в грі, все спіткає, як сірий дим. Мені здавалось, що це сон, гра під назвою життя. Летимо завжди кудись, але не знаємо куди. Перед собою сотні вибухів, дорога в небуття. Перешкоди, наче в грі, все спіткає, як сірий дим. Мені здавалось, що це сон, гра під назвою життя. Життя. Життя.